24-26 квітня 2015 року у Варшаві відбулася виїзна наукова сесія луцької Кафедральної школи ВУ УКСВ. Основною темою триденної зустрічі, в якій взяло участь близько 60 осіб (в основному лікарі), стала спадщина католицької церкви на Волині.

Як зазначив у своєму привітальному виступі доктор Казімєж Шалата, організатор зустрічі, колись процвітаюча єпархія, яка випустила чимало великих людей Церкви, таких, як блаженний отець Ян Бейзим (1850 – 1912), Слуга Божий єпископ Петро Шельонжек (1865 – 1950) чи Слуга Божий Владислав Буковинський (1904 – 1974), після агресії Радянського Союзу проти Польщі, через багато років після німецької окупації, Волинської трагедії і сталінських злочинів була спустошена як матеріально, так і духовно. Однак, вона змогла залишити для своїх нащадків свідчення глибокої релігійної віри тисяч мучеників, у тому числі священників, які дуже часто гинули під час читання служби чи були заслані до радянських таборів.

Перша частина сесії відбулася на університетському кампусі ім. Р. Румянка в Університеті Кардинала Стефана Вишинського. Від імені університетської влади польсько-українську сесію відкрив проректор УКСВ з навчально-виховної роботи професор, отець Мачєй Бала. Пізніше канд. наук  пані Людмила Прокоп’юк із Волинського товариства лікарів польського походження зачитала лист-вітання від імені єпископа ординарії Луцької дієцезії отця Віталія Скоморовського, який він адресував усім присутнім.

Першою прозвучала тема «Батьківщина, як загальне благо у світлі навчання Костелу», виголошена Казімєжом Шалатою, керівником Відкритого університету і засновником Кафедральної школи у Луцьку. Видатний богослов, «волинянин» з народження, проф., отець Яцек Салій у своїй роботі підняв питання «Що означає бути віруючою людиною?». Натомість, засновник і директор Духовного центру, головний редактор видавництва «Волання з Волині» в Острозі отець Вітольд-Йосиф Ковалів представив присутнім зворушливу, історичну працю про свідчення віри волинських мучеників. Засновник і голова Волинського товариства лікарів польського походження, д-р Сергій Прокоп’юк, присвятив свій виступ видатній постаті Луцької дієцезії – блаженному отцю Бейзиму, місіонера в Мадагаскарі. (Під чпс останнього засідання Луцької кафедральної школи бл. о. Бейзим став покровителем волинських лікарів). Дуже цікавий історичний аналіз особливостей укладення Берестейської унії у відносинах між православною і католицькою церквами на території сучасної України представив керівник освітнього відділу з Музею Варшавського повстання д-р Кароль Мазур. І на закінчення насиченого першого дня зустрічі, директор Центру допомоги Костелу на Сході на конференції польських єпископів, обговорив складну, але актуальну ситуацію католицької церкви на східних теренах України, які охоплені війною.

Другий день польсько-української зустрічі розпочався в Музеї Варшавського повстання, з організованої у залі ім. Яна Новака-Єжьоранського сесії на історичну тематику, яка пізніше закінчилася оглядом Музею. У першій лекції д-р Кароль Мазур представив Варшавське повстання в контексті поточної протягом усіх років окупації польської підпільної держави, яка була і є унікальним на всесвітньому щаблі. Директор Катинського Музею, який є частиною Музею Польського Війська у Варшаві, Славомир-Зигмунт Фронтчак представив присутнім бачення Варшавської цитаделі в новій частині музею і організовану там експозицію, яка з гідністю і по-сучасному буде виховувати наступне покоління поляків.

Останній, третій, день свого перебування слухачі виїзної сесії Луцької кафедральної школи провели у Зельонці і Оссові, де, між іншим, на полях Варшавської битви отець Андрій Рушіновський прочитав всебічну лекцію з історії Східної Європи від ХІІІ ст. до сучасності. Під час довгої дискусії, натхненні лекцією учасники зустрічі дізналися, що існує певна аналогія між Варшавською битвою і нинішньою війною на Україні, яка має не лише місцеве, а й європейське значення.